Інструкція з безпеки життєдіяльності надання першої допомоги потопаючому

Інструкція з безпеки життєдіяльності надання першої допомоги потопаючому

1. Потоплення й фактори, що призводять до цього

1.1. Потоплення частіш за все виникають при ігнорувань Правил поводження на водоймищах, переоцінювання своїх сил і можливостей. Нещасні випадки на воді виникають, як з людьми, що не вміють плавати, так і з людьми, що вміють плавати у разі не задовільного стану здоров’я (алкогольне чи наркотичне сп’яніння, пороки серця і інших захворювань серцево-судинної системи, захворювань легенів, епілепсії, перегріву чи переохолодження, навантажень, далеких запливань, інших небезпек (попадання у вир, удари головою в дно водоймища чи інші перепони, удари хвилею, страх, раптове падіння у воду, попадання води у верхні дихальні шляхи тощо).

1.2. Необхідно відрізняти правдиве потоплення, асфіксична і сінкопальна смерть під водою:
1.2.1 Правдиве потоплення настає коли:
– постраждалий в силу різних причин (втома, судорог кінцівок тощо) не може довгий час протриматися на воді, робить різкі неузгоджені рухи, швидко втомлюється і занурюється у воду;
– через глибоке незалежне від постраждалого вдихання під водою до легенів проникає вода;
– настає втрата свідомості;
– вода заповнює дихальні шляхи і заповнює легені;
– зовнішню ознакою такого потоплення є різкий синюшний окрас шкіри потерпілого та виділення слизистої піни з рота та носу.
1.2.2. Асфіксична смерть під водою настає у людей з великою і швидкою втратою свідомості через алкогольне чи наркотичне сп’яніння, травм голови, ушкоджень шиї:
– постраждалий швидко занурюється у воду і лягає на дно;
– не велика кількість води через рефлекторні судороги гортані попадає до легенів;
– велика кількість води надходить до шлунку шляхом ковтання;
– зупинка дихання призводить до зупинки серця.
1.2.3. Синкопальний вид смерті при потопленні наступає через одночасну зупинку дихання та серця. Найбільш часто він наступає у жінок та дітей через різке охолодження при занурюванні у холодну воду та через випадкове попадання холодної води через пошкоджену ушну раковину до середнього вуха, а також через сильне емоційне збудження. Зовнішньою ознакою таких потоплених є виражена блідість шкіри постраждалого.
Цей вид смерті найбільш сприятливий для відновлення життя в організмі постраждалого.

1.3. При потопленні в результаті зупинки кровообігу та дихання настає клінічна смерть.

1.4. Клінічна смерть – це час гибелі організму, коли протягом кількох хвилин після зупинки дихання і кровообігу зникають зовнішні прояви життєдіяльності організму і зникає активність кори головного мозку.

1.5. Час, який вважається клінічною смертю вимірюється часом протягом якого не настали пошкодження мозку, що не можливо повернути. Клінічна смерть при потопленні продовжується до 5-6 хвилин. Протягом цього часу можливо відновити діяльність кори головного мозку і повернути до життя постраждалого.

1.6. Слідом за клінічною смертю наступає біологічна смерть (остаточна), яка є характеризується не можливістю відновити діяльність кори головного мозку і повернути до життя постраждалого.

1.7. Практично потрібно знати що можливо повернути до життя :
– (синіх) – протягом 5 хвилин;
– (блідих) – протягом 10-12 хвилин;
– при потопленні в льодовій воді – до 30 хвилин.

2. Надання першої медичної допомоги при потоплені

2.1. Заходи по поверненню до життя постраждалих від потоплення носять комплексний характер:
– перша медична долікарська допомога;
– перша медична допомога;
– швидка медична допомога;
– спеціалізована медична допомога в лікарні.

2.2. Перша долікарська допомога здійснюється на місці протягом 1-5 хвилин оточуючими при виявлені постраждалого.

2.3. Перша медична допомога здійснюється на місці протягом 5 хвилин медичними працівниками спа сальних служб чи любим медичним працівником.

2.4. Швидка медична допомога здійснюється виїзною реанімаційною бригадою швидкої допомоги.

2.5. Спеціалізована медична допомога здійснюється в стаціонарі персоналом реанімаційного відділення лікарі.

2.6. Найбільш результативною допомогою постраждали від потоплення є штучне дихання (з рота до рота) (з рота до носу) і закритий масаж серця, які проводяться в наступній послідовності:
– швидко вивільнити дихальні шляхи постраждалого від води;
– очистити рот та ніс від піску та сторонніх частин, використовуючи палець своєї руки, який попередньо обертають носовим платком чи чистою тканиною;
– голову постраждалого повертають в бік;
– для видалення води з верхніх дихальних шляхів постраждалого перевертають на живіт і піднявши роблять удар між лопатками;
– для видалення води із легенів та шлунку, постраждалого необхідно покласти грудною клітиною на зігнуте коліно людини, що надає допомогу і підтримуючи лоб постраждалого надавлюють між лопатками. У (блідих) потонувши вода з легенів не видаляється;
– після цього необхідно приступити до вентиляції легенів:
– постраждалого кладуть на тверду поверхню і за прокинути голову та витягнути в перед і на верх нижню частину челюсті;
– швидко вивільнити від одежі, що здавлює грудну клітину і шию та тулуб;
– впевнитись, що язик постраждалого не заважає диханню;
– зробивши глибоке вдихання, роблять видих до легенів постраждалого через його рот;, закриваючи ніс постраждалого пальцями;
– далі надавлюють на грудну клітину постраждалого.
– такі дії виконують послідовно через кожні 2-3 секунди;
– найбільш часті помилки при вентиляції легенів постраждалого:
– не розігнуте положення голови постраждалого (повітря, що вдувається постраждалому надходить не до легенів а до шлунку);
– мала кількість повітря, що вдувається (для постраждалих дітей може бути велика;
– великий час витрачений на підготовку до штучного дихання;
– не своєчасна зупинку операції по вдуванню повітря;
– недостатня сила надавлювання при закритому масажі серця.

2.7. Слід пам’ятати, що своєчасний виклик швидкої допомоги чи звернення до медичного працівника є запорукою життя постраждалого.